1. Методологічні підходи до ЗЕД
ВЕС – комплексна система різноманітних форм міжнародної співпраці держав і їх суб'єктів, міжнародні торгові, господарські, фінансові і політичні відносини, що включають обмін товарами, економічне сприяння, виробничу кооперацію, науково-технічну співпрацю, надання послуг, сумісне підприємництво і інвестування.
ВЕД, на відміну від ВЕС, здійснюється на рівні господарюючого суб'єкта. Підприємство самостійно визначає вигляд і форму ВЕД, об'єм, вибирає зарубіжного партнера, і повністю несе відповідальність за результати цієї діяльності.
Чинники, що роблять вплив на розвиток ВЕС і ВЕД: нерівномірність економічного розвитку держав, відмінність в ресурсах, рівні науково-технічного розвитку, характер політичних стосунків між державами, особливості географічного положення, природи і кліматичних умов.
Результати розвитку ВЕС і ВЕД: поглиблення МРТ; економія суспільної праці; інтенсивний і раціональний обмін результатами праці; поглиблення зв'язків між державами; збільшення числа країн з ринковою економікою і країн, що досягли повної конвертованої валюти; успішне функціонування ТНК.
Класифікація суб'єктів ВЕД: за профілем (виробники-експортери без посередників, організації-посередники, сприяючі організації); по характеру зовнішньоторговельних стосунків (експортери, імпортери); по організаційно-правових нормах (комерційні, некомерційні).
ВЕД в Україні регулюють: Верховна Рада України, КМУ, НБУ, Міністерство економіки Гос.тамож.служба України, Антимонопольний комітет України.
Труднощі господарських організацій в міжнародній співпраці: зіткнення різних форм господарської активності; доводиться мати справу з великою кількістю різнотипних організацій, приймати чужі правила гри.
Шляхи рішення задачі: лібералізація процесу виходу на зовнішній ринок; демократизація посередницької діяльності у сфері міжнародної співпраці; створення спеціалізованих структур, які займалися б ВЕД на підприємствах.
2. Міжнародній маркетинг у господарсько-підприємницькій діяльності
Міжнародний маркетинг (ММ) – це система організації виробництва і реалізації товарів, яка сприяє оптимізації виробничої діяльності і якнайповнішому задоволенню потреб різнонаціональних споживачів, забезпечуючи при цьому оптимальні показники підприємницької діяльності і встановлюючи зв'язок між попитом і пропозицією в міжнародному масштабі.
Міжнародний маркетинг — комплекс заходів за межами країни в області дослідження торгово-збутової діяльності підприємства і вивчення всіх чинників, що роблять вплив на процес виробництва і просування товарів і послуг від виробника до споживача.
6 основних рішень, які треба буде прийняти фірмі, яка планує займатися Мм.
1. Вивчення середовища Мм. Передбачає вивчення економічного середовища; політико-правовий; культурною.
2. Рішення про доцільність виходу на міжнародний ринок. Аналізуються: наявність попиту на продукцію підприємства, чинників виробництва для виготовлення товару, можливість здійснення збутової діяльності за кордоном, наявність фінансової доцільності, сприятливих нормативно-правових умов.
3. Рішення про те, на які ринки виходити. Країни-кандидати класифікують по наступних категоріях: розмір ринку, динаміка зростання, витрати ведення роботи, конкурентна перевага, ступінь риски.
4. Рішення про методи виходу на ринок.
Експорт (прямій, непрямий); СПД (ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом, підприємства сумісного володіння); пряме інвестування.
5. Вирішення про структуру комплексу маркетингу. При проведенні практичних маркетингових заходів при виході на зовнішній ринок фірма може використовувати 3 підходи: недиференційований, диференційований, цільовий маркетинг.
6. Рішення про структуру служби маркетингу. Служби ММ будуються в основному по трьом системам: по продуктивній структурі; за географічним принципом; матричний продуктивно-географічний принцип.
Методи виходу на зовнішній ринок
Експорт — вихід на зарубіжний ринок шляхом відправки продукції і продажу її за допомогою посередників міжнародного ринку (непрямий експорт) або за допомогою власного підрозділу, філії і торгових представників або агентів компанії (прямий експорт)
Спільна підприємницька діяльність — шляхом об'єднання з іноземними компаніями з метою виробництва або збуту товарів або послуг.
Ліцензування — компанія вступає в угоду з ліцензіатом на зарубіжному ринку, надаючи йому право на використання технології виробництва, торгової марки, а або чого-небудь іншого за відповідну винагороду або ліцензійну плату.
Підрядне виробництво — спільне підприємство, в якому компанія укладають контракт на випуск продукції з підприємствами на зарубіжному ринку
Управління за контрактом — спільне підприємство, в якому місцева компанія надає зарубіжною ноу-хау по менеджменту, зарубіжна компанія, в св чергу, надає капітал. таким чином, місцева компанія експортує не продукцію, а послуги менеджменту.
Сумісне володіння — совместн підприємство, в якому компанія об'єднується з інвесторами на зарубіжному ринку з метою створення місцевого підприємства. компанія є співвласником цього підприємства і бере участь в управлінні ним.
Пряме інвестування — шляхом створення складальних або виробничих підприємств за кордоном.
3. Регулювання ЗЕД. Товари і послуги на зовнішньому ринку.
У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.
До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України (осн. «Про зовнішньоекономічну діяльнісь»), актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.
Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на:
загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення(Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет.) У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.
До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.
Адміністративні методи застосовуваться за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.
Економічні —діють через ринковий механізм. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту). Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон “Про єдиний митний тариф”.
До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. У системі нетарифних інструментів є вагомими індикативні ціни, застосування яких спрямовано на збільшення валютних надходжень від експорту продукції і зменшення валютних витрат на закупівлю імпортних товарів. Індикативними називаються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортно-імпортних операцій.
Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни.
Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.
Політика вільної - експортно-імпортні відносини регулює ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм.
Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди. Прикладом такого багатостороннього регулювання торговельних відносин країн світової співдружності є діяльність Всесвітньої торгової організації (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та положення про торгівлю між членами угоди. У рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовнішньоторговельної політики та міжнародної торгівлі.
Іншим напрямом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є управління іноземними інвестиціями. Необхідність залучення зовнішніх інвестицій зумовлюється тим, що країна, маючи обмежені бюджетні фінансові ресурси, не може власними силами забезпечити ефективні структурні зміни в економіці. Це потребує пильної уваги до пошуку додаткових фінансових джерел, що з них найзначнішим є іноземне інвестування.
4. Зовнішньоторговельні підрозділи: структура, принципи і завдання роботи.
Великі сучасні компанії мають тенденцію до організації своєї структури не за традиційною функціональною ознакою (маркетинг, фінанси, постачання, виробництво, відвантаження), а по видах діяльності, кожний з яких групується навколо певного типу продукції або послуг та містить у собі необхідні функціональні служби. Ця тенденція виокремила поняття сегмента бізнесу як частини організації, яка працює на зовнішнього споживача або являє собою порівняно самостійний напрям, відповідно до якого можуть бути відокремлені від організації в цілому активи, результати операцій по основній та іншій діяльності у цілях фінансової звітності. Такі сегменти найчастіше називають бізнес-одиницями.
Кожна бізнес-одиниця, виступаючи самостійним виробничо-комерційним підрозділом, об'єднує всі функції і види діяльності, необхідні для розробки, виробництва і реалізації будь-якого конкретного виду продукції або групи видів продукції і дозволяє швидко реагувати на зміни потреб покупців і ситуації на ринку.
Бізнес-одиниці в економічній літературі часто називають центрами відповідальності і згідно з тим, який критерій оцінки ефективності насамперед застосовується до підрозділу, поділяють на наступні типи:
витрат;
доходів;
прибутку;
інвестицій.
Для різних підрозділів підприємства можуть обиратися різні критерії оцінки ефективності їх роботи. Вибір критеріїв залежить від того, що знаходиться в компетенції цих підрозділів і за досягнення яких показників вони можуть нести відповідальність.
Центром витрат є підрозділ, який відповідає лише за витрати. Центри витрат можуть змінюватися від підрозділу з декількома працівниками до цілого підприємства, також вони можуть існувати в середині інших центрів витрат і можуть бути організовані всюди, де можливо визначити і виміряти стосовно даної структурної одиниці випуск і витрати, необхідні для виробництва одиниці продукції. Типовим прикладом є будь-який виробничий підрозділ підприємства (цех основного виробництва). Можливо вважати, що центр витрат — найменший підрозділ, а інші центри відповідно складаються з центрів витрат.
Центром виручки є підрозділ, який відповідає переважно за обсяг реалізації продукції, а за витрати — в обмеженому обсязі, наприклад, відділ збуту, який відповідає не за всю собівартість продукції, а лише за витрати на її реалізацію. Взаємозв'язку між витратами на функціонування такого центру і значенням обсягу реалізації продукції практично немає, тому основним показником, що контролюється, є виручка, а також показники, що її визначають (обсяг збуту у натуральному виразі, ціни, структура реалізації). Ефективність діяльності зовнішньоторговельних підрозділів підприємств має визначатися саме на основі обсягу продажу.
Центр прибутку — це підрозділ, який відповідає як за витрати, так і за прибуток, наприклад підприємство у складі великого об'єднання або холдингової структури. Центр прибутку може у свою чергу складатися з декількох центрів витрат. Наприклад, підприємство, що входить до складу об'єднання, у свою чергу складається з цехів і підрозділів. Менеджер такого центру повинен мати право контролювати продажну ціну (зовнішню або трансфертну), обсяг реалізації (фактичної реалізації на сторону або умов внутрішньовиробничої реалізації), а також всі статті витрат.
Центр інвестицій — це підрозділ, який відповідає за капіталовкладення, доходи і затрати, наприклад дочірнє підприємство, що має право інвестувати власний прибуток. Відповідальні за центри інвестування у першу чергу акцентують увагу на ефективному використанні залучених ресурсів. Метою функціонування центру інвестицій є не лише отримання максимального прибутку, але й досягнення максимальної рентабельності вкладеного капіталу, максимальної дохідності інвестицій, збільшення ринкової вартості підприємства. У найзагальнішому значенні для визначення центрів інвестування застосовується інколи і термін «центр прибутку».
Центри інвестицій широко використовуються на сильно диверсифікованих підприємствах. Ними, як правило, виступають достатньо самостійні великі відділення корпорацій, які мають право впливати (контролювати) не лише на витрати і доходи, але й на величину відповідних активів таких структурних одиниць, зокрема за допомогою реінвестування прибутку.
Оцінювання ефективності функціонування центрів інвестицій здійснюється шляхом розрахунку аналітичних показників: традиційних (рентабельність капіталовкладень, окупність інвестованого капіталу) і дисконтуванням грошових потоків (внутрішня норма дохідності, чиста приведена вартість). Найчастіше результати роботи центрів інвестування повинні оцінюватися по досягнутій нормі прибутку, але при її розрахунку слід з прибутку кожної бізнес-одиниці вираховувати певну ставку плати за використання тієї суми капіталу, яку головне підприємство інвестувало в її діяльність. Це необхідно для того, щоб гарантувати достатньо високий показник рентабельності інвестицій у кожного підрозділу.
Основні переваги функціонування підприємства на основі бізнес-одиниць такі:
здатність гнучко реагувати на зміни ринку, що полягає в адаптивних можливостях як окремих бізнес-одиниць, так і підприємства в цілому (свого роду «запас міцності»), що проявляється у необхідному інформаційному забезпеченні, запасі виробничих потужностей, наявності можливостей перебудови технологічного процесу, налагодженій маркетинговій роботі тощо;
забезпечення оптимального рівня децентралізації процесу прийняття управлінських рішень;
організацію і виконання функцій закріплено за конкретною службою, бізнес-одиницею, дублювання виключається;
відповідальність за організацію і виконання функції персоніфіковано.
Роль корпоративного центру полягає насамперед у тому, що він реалізує функцію стратегічного менеджера і відповідно до цього визначаються склад функцій, організаційна структура управління, положення, інструкції й інші методичні положення для ефективного управління комплексом бізнес-одиниць.
5. Пошук партнерів для ЗЕД.
Вибір зарубіжного партнера залежить від сукупності чинників, які відповідають меті виходу підприємства на зовнішні ринки. При здійсненні ЗЕД вибір партнера, насамперед, визначається:
видом майбутньої зовнішньоекономічної угоди (експортна, імпортна, ліцензійна, компенсаційна, трахування, кредитування тощо);
предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання послуг);
фінансово-економічними умовами угоди (наявність авансового платежу, купівля в кредит тощо).
При виборі партнера в першу чергу необхідно вивчити:
технічний рівень продукції підприємства, рівень технологічної бази і виробничі можливості;
організацію НДДКР і витрати на них;
організацію управління підприємством, враховуючи ЗЕД;
фінансове становище підприємства;
норми і правила, що діють у цій країні і регулюють співробітництво з потенційним партнером.
У міжнародній практиці з урахуванням загальноприйнятих методик оцінки потенційних партнерів виділяють характеристики, які важливо враховувати при організації цієї роботи.
1. Ступінь солідності потенційного партнера. Під ступенем солідності підприємства розуміють кількісні показники діяльності, масштаб операцій, ступінь платоспроможності тощо. Для оцінки солідності підприємства можна використати й інші показники, такі як кількість зайнятих (в т. ч. в НДДКР), частка продукції, що цікавить, в загальному обсязі виробництва підприємства й галузі тощо.
2. Ділова репутація підприємства, яка визначається тим, наскільки воно добросовісно і скрупульозно виконує свої зобов'язання, який у нього досвід у конкретній сфері бізнесу, вміння вести переговори на цивілізованому рівні.
3. Досвід попередніх угод. За наявності рівних умов у потенційних партнерів перевага надається тому, хто добре зарекомендував себе при виконанні попередніх угод.
4. Позиції підприємства на зовнішньому ринку: чи є воно посередником, чи безпосереднім виробником (споживачем) продукції. Якщо підприємство є посередником, то слід серйозно підійти до вибору. Насамперед необхідно звернути увагу на його фінансове становище і, крім того, отримати інформацію про платоспроможність, з'ясувати характер товару, що продається, обсяг реалізації, наявність власної мережі збуту. Важливо звернути увагу і на особисті якості посередника.
Для докладного вивчення потенційних підприємств-парт-нерів потрібна відповідна інформація. На іноземних ринках є низка джерел, які містять інформацію про підприємства. Серед джерел найбільш цікавими є:
Пошук і оцінка закордонних партнерів
— довідники про підприємства;
— публікації підприємств (річні звіти, каталоги, ювілейні та рекламні видання, проспекти);
— матеріали спеціалізованих інформаційних компаній;
— матеріали періодичної преси;
— довідники банків;
— статистичні публікації окремих країн і спеціалізованих органів ООН з економіки та окремих галузей.
Особливе місце серед джерел інформації займають довідники про підприємства. Вони видаються інформаційно-довідковими агентствами, різними асоціаціями, торгово-промисловими палатами. Довідники про підприємства поділяються на національні, що охоплюють підприємства однієї країни, і міжнародні, що містять відомості про підприємства різних країнІнформація про підприємство, одержана з різних джерел, добирається й систематизується в досьє на підприємство. Питання, за якими підбирається матеріал для досьє, можна поділити на дві групи:
1) пов'язані із загальною характеристикою підприємства, враховуючи вид діяльності, номенклатуру виробництва і торгівлі, роль підприємства на ринку цього товару;
2) спеціальні питання, пов'язані безпосередньо з підписанням контрактів.
Для пошуку партнерів є низка методів:
— вивчення ринку у формі кабінетного дослідження, або шляхом проведення обстеження;
— вивчення наявних записів з метою пошуку "заморожених" і втрачених клієнтів;
— пошук потенційних клієнтів, які відгукуються на рекламні заходи компанії;
— "байдужий збір замовлень" — систематична робота на певній території: телефонні переговори в одних випадках з усіма компаніями (наприклад, на ринку офісного устаткування), в інших — із компаніями на певному сегменті ринку (наприклад, харчова промисловість);
— рекомендації клієнтів: починаючи від простої поради, із ким ще можна було б установити контакт, до рекомендації з використанням імені клієнта і посиланням на нього для того, щоб покупець, який сумнівається, міг вступити з ним у контакт для підтвердження інформації про ваше підприємство;
— зв'язок з окремими особами, які за своїм службовим становищем мають детальні знання в конкретних галузях промисловості і торгівлі про нові й існуючі підприємства, наприклад керуючі банків, працівники державних установ тощо;
— дослідження продукції для пошуку нових сфер і способів її використання, що відповідають запитам нових клієнтів і вимогам нових ринків.
6. Види та форми зовнішньоекономічних угод.
Типи зовнішньоторговельних сделок- підрядні, інжинірингові, орендні, лізингові, ліцензійні, компенсаційні, бартерні і ін.
Орендні операції. Орендні операції відносяться до основних видів операцій купли- продажу послуг (разом з лицнзионными і підрядними) і характерні для торгівлі машинами і устаткуванням. Найбільшого поширення у ВЕД набув фінансовий лізинг. Лізінг- форма товарного кредиту, один з видів фінансування придбання устаткування, нерухомості і інших основних фондів. Фінансовий лизинг- це орендна операція на термін повної амортизації або близький до періоду повної амортизації. Протягом терміну оренди орендодавцеві повністю відшкодовуються всі витрати і забезпечується отримання прибули за рахунок орендних платежів. Оперативний лизинг- це здача в оренду заздалегідь придбаних орендодавцем товарів на певний термін. При оперативному лізингу орендні ставки зазвичай вище, ніж при фінансовому. Це викликано тим, що орендодавець не розраховує амортизувати всі свої витрати за рахунок надходжень від одного орендаря і бере на себе різні ризики: комерційні, морального старіння устаткування, виникнення непередбачених витрат із-за ремонту або простоїв техніки і тому подібне
Компенсаційний лизинг- вид оренди, при якій орендна плата проводиться постачаннями продукції, виготовленій на устаткуванні, що орендується. Міжнародний лизинг- це фінансова операція, при якій об'єкти лізингу знаходяться на території різних держав.
Договірні умови міжнародних лізингових операцій відрізняються складною регламентацією має рацію і обов'язків контрагентів. З метою виключення додаткових проблем, пов'язаних з незіставністю конкретних норм з національними правовими системами, а також в цілях уніфікації договірних стосунків в лізингових операціях підписана Конвенція про міжнародну фінансову оренду (1988 р.), положення якої забезпечують збалансованість позицій учасників операції і сприятливі умови їх реалізації.
Операції підряду.
Міжнародний инжиниринг- надання комплексу або окремих видів інженерних видів інженерних, комерційних і науково-технічних послуг, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, введенням об'єктів в експлуатацію, розробкою нових технологій, обслуговуванням процесу виробництва. Відповідно до класифікації Європейської Економічної Комісії ООН розрізняють три види инжиниринга- консультативний, технологічний і будівельний.
У міжнародній практиці надання інжинірингових послуг при будівництві і експлуатації промислових об'єктів основним каналом для отримання замовлень служать міжнародні торги, а підставою для підготовки підрядного контракту виступає тендерна документація.
Ліцензійні угоди.
Ліцензійні операції в міжнародній практиці характерні при комерційному обміні технологіями і реалізуються зазвичай на основі договорів, що укладаються, на передачу ноу-хау. Такі договори традиційно іменуються ліцензійними. Це означає, що в даному випадку мова йде про так званій бесплатежной ліцензії. Оскільки договір на передачу ноу-хау відрізняється від ліцензійного договору на винахід, це вимагає вищезгаданої обмовки.
Ліцензія- дозвіл на передачу фізичними або юридичними особами (ліцензіарами) прав, що належать ним, на використання винаходу, промислового зразка іншою фізичною або юридичною особою (ліцензіатом).
Оплата вартості ліцензій і ноу-хау проводиться залежно від виду операції, яка оформляється через відповідні ліцензійні угоди, де обмовляється комплекс додаткових зобов'язань по наданню допомоги ліцензіатам в застосуванні технічних нововведень.
Незалежно від способу оформлення передачі інформації ноу-хау, вона у будь-якому випадку є самостійним об'єктом зовнішньоторговельної операції, підпадаючи під дію норм регулювання особливого предмету операції, і підлягає спеціальній оцінці при фіксації ціни контракту.
Види компенсаційних операцій.
Основою компенсаційної операції є міжнародна зустрічна торгівля і її форми, а також экспортно- імпортні операції в рамках виробничої кооперації і науково-технічної співпраці. Для реалізації зовнішньоторговельних операцій в рамках міжнародної зустрічної торгівлі зазвичай рекомендується рамкова угода, в межах якої полягають індивідуальні операції. Рамкова угода, звана іноді угодою про зустрічну торгівлю, представляє договір, який може отримати примусовий захист в праві.
Найбільш типовими компенсаційними операціями в міжнародній торгівлі є бартерні (на безвалютній основі), комерційні (з оцінкою вартості) і операції на основі компенсаційної співпраці.
Бартерні компенсаційні операції є простими обмін товарами або послугами (товарообмінні операції) без урахування їх грошової вартості і реалізуються через бартерні угоди, які іноді називають компенсаційним договором, оскільки постачання товару однією стороною здійснюється в «компенсацію» постачання іншої сторони
Компенсаційні операції на комерційній основі представляють по суті той же бартер, тільки з оцінкою вартості. Вони реалізуються через угоди, по яких експортер укладає окремий контракт на постачання товару іноземному покупцеві і одночасно зобов'язується купити певний об'єм товару в країні покупця. Таким чином тут мають місце два договори купли- продажу: експорту і зустрічної закупівлі.
Компенсаційні операції на основі виробничої співпраці здійснюються в рамках постачань комплектного устаткування і реалізуються через компенсаційні угоди. Вони передбачають зобов'язання експортера по забезпеченню постачання устаткування і технологій на основі довгострокових кредитів, розрахунки за яких здійснюються постачаннями готовій продукції підприємств або об'єктів, побудованих в країні імпортера.
7. Види торгівельно-посередницьких операцій.
У багатьох джерелах сутність торговельно-посередницької діяльності ототожнюють із поняттям торгівлі і наголошують, що це ініціативна, самостійна діяльність щодо здійснення купівлі та продажу товарів з метою отримання прибутку. Проте в цьому визначенні не висвітлено багатогранності цієї діяльності, бо її необґрунтовано зводять до процесів «купівлі та продажу товарів».
Процеси купівлі-продажу, безумовно, є важливою складовою торговельно-посередницької діяльності, але її зміст значно ширший. Адже торговельне посередництво передбачає виконання на користь виробника (продавця) значного обсягу робіт щодо пошуку контрагентів з купівлі-продажу товару, підготовки та здійснення угоди, кредитування сторін, надання гарантій реалізації товару й отримання відповідних коштів продавцем, страхування товарів та ризиків під час транспортування, проведення рекламних заходів із просування товарів на ринки, надання організаційно-комерційних, консалтингових та інших послуг. Виходячи з цього, можна визначити сутність торговельно-посередницької діяльності.
Торговельно-посередницька діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних та фізичних осіб щодо виконання комерційних операцій, пов’язаних із купівлею-продажем товарів та встановленням комерційних зв’язків від імені, або за дорученням третьої сторони.
Залежно від функцій, виконуваних посередниками, можна вирізнити такі види торговельно-посередницької діяльності:
торговельно-посередницька діяльність із перепродажу товарів;
торговельно-посередницька діяльність зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товарообігу.
До першого виду належить перепродаж товарів від імені або за дорученням товаровиробника, комісійна й консигнаційна торгівля, інші види перепродаж за дорученням другої сторони.
Посередники забезпечують клієнтам пошук контрагентів, підписують угоди від імені продавця, покупця, надають гарантії оплати товару покупцем, вони проводять рекламні компанії та маркетингові дослідження ринків.
Діючи в певному сегменті ринку, посередники, як правило, спеціалізуються на відповідних групах товарів та послуг і тому значно швидше, ніж виробники знаходять контрагентів, зацікавлених у купівлі таких товарів. Це дає змогу виробникові скорочувати транcакційні витрати, збільшувати швидкість обертання виробничого й торговельного капіталу.
Досить часто посередники приймають на себе фінансові гарантії виконання платіжних та інших зобов’язань сторін, підвищують тим самим надійність товарного обміну, та рівень кооперації лізингових операцій. Розвиток ринкових відносин зумов¬лює швидке розширення видового складу та обсягу посередницьких послуг, серед яких важливе місце посідають транспортно-експедиторські послуги, операції з транспортування і страхування вантажів; митне оформлення товарів; надання послуг з підвищення технічного рівня і якості товарів; здійснення передпродажної підготовки та післяпродажного технічного обслуговування тощо.
Види торговельно-посередницької діяльності та основні типи торговельних посередників
Види торговельно-посередницької
діяльності Типи посередників Характер взаємовідносин із товаровироб¬ником, оптовиком Характеристика виконуваних функцій
Діяльність з переп¬родажу товарів
Дистриб’ютори Незалежні, частково залежні Підписують із товаровиробником договір щодо продажу товарів на певній території й на конкретний термін. Міжнародна торговельна палата розробила типовий дистриб’юторський контракт, відповідно до якого дистриб’ютори здійснюють операції купівлі-продажу від свого імені й за свій рахунок, але на відміну від звичайного оптовика, мають більш тісні й довірчі відносини з виробником. Найчастіше спеціалізуються на товарах виробничо-технічного призначення, продаючи їх виробникам.
Дилери Незалежні, частково залежні Здійснюють операції з перепродажу від свого імені й за свій рахунок, але в договорах із виробником можуть передбачати виконання окремих зобов’я¬зань, наприклад торгувати продукцією лише цього виробника, вживати заходів щодо просування товару, проводити рекламні акції тощо.
Комісіонери Незалежні, частково залежні Вступають у фізичне володіння товарами й укладають угоди на купівлю і продаж. їх За дорученням власника (комітента) знаходять на ринку покупця (продавця), укладають від свого імені, але за рахунок довірителя, угоди купівлі-продажу.
ІІ. Зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товаро¬обігу Консигнатори Частково залежні Одна із форм комісійної торгівлі застосовується під час продажу товарів масового попиту. Консигнатор отримує на свій склад партію товару та продає його від свого імені, але за рахунок консигнанта (власника).
Лізингодавці Незалежні Купують товар у власність та передають право на користування ним іншій стороні на умовах строковості, плат¬ності
Аукціоністи Незалежні Здійснюють акти продажу товарів від власного імені, але за рахунок третьої сторони.
Брокери Залежні Не набувають права власності на товар, організовують зустріч покупця і продавця та беруть участь у переговорах
Агенти Незалежні, частково залежні Здійснюють за дорученням клієнта (принципала) комер¬ційні дії, пов’язані з продажем чи купівлею товару від імені й за рахунок принципала. Залежно від прав та обов’язків агентів і принципалів вирізняють простих агентів, агентів із переважним правом (право першої руки), ексклюзивних агентів (із монопольним правом).
8. Зовнішньоторговельний контракт купівлі-продажу
Контракт вважається досконалим, якщо досягнуто згоди сторін за всіма істотними умовами. Контракти, які використовуються в зовнішній торгівлі, містять різні умови, які визначають комерційні особливості операції. Всі умови контракту можна класифікувати так:
• з погляду їх обов'язковості для продавця і покупця;
• з погляду їх універсальності.
З погляду обов'язковості умови контракту поділять на обов'язкові (істотні) і додаткові (неістотні).
До обов'язкових умов звичайно належать:
- найменування сторін-учасників операції;
- предмет контракту;
- якість і кількість;
- базисні умови поставки;
- ціна;
- умови платежу;
- санкції і рекламації;
- юридичні адреси і підписи сторін.
Якщо одна зі сторін контракту не виконує ці умови, то інша сторона має право вимагати розірвання контракту і відшкодування збитків, тому ці умови називаються обов'язковими або істотними (т. зв. «conditions»).
До додаткових умов звичайно належать:
- здача-прийняття товару;
- страхування;
- відвантажувальні документи;
- гарантії;
- упакування і маркування;
- форс-мажорні обставини;
- арбітраж;
- інші умови.
При порушенні однієї із сторін додаткових (т. зв. «warranty») умов інша сторона не має права розірвати операцію, а може зажадати виконання контрактних зобов'язань і стягнути штрафні санкції (якщо це передбачено умовами контракту).
Які з умов контракту будуть обов'язковими, а які додатковими, у кожному конкретному випадку вирішують самі договірні сторони.
Преамбула передує основному тексту контракту і починається зі слова «Контракт» в середині сторінки, після якого розміщений номер контракту. Нижче, справа, зазначаються дата, а зліва – місце укладення контракту, далі чітко зазначаються фірмові найменування сторін, іменованих як «Продавець» і «Покупець» («Замовник» і «Постачальник»), а також найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні контракту (статут підприємства, засновницький договір або ін.).
Предмет контракту передбачає опис предмета контракту, його точне найменування, характеристику, модель, сорт і т.д. Якщо товар вимагає більш докладної характеристики або асортимент товару широкий за найменуванням і кількістю, це зазначається в додатку до договору.
Кількість. Зазначається одиниця вимірювання і визначається порядок встановлення кількості (твердо фіксована кількість бо її межі, можливість закупівлі додаткової кількості та ін.).
Якість. Встановлюється сукупність властивостей, які визначають придатність товару для використовування його за призначенням. Залежно від виду товару і торговельної практики, що склалася, застосовують різні способи визначення якості (за стандартом, за специфікацією, за технічними умовами, за виходом готового продукту, за вмістом окремих речовин в товарі, за описом, за попереднім оглядом, за зразком та ін.).
Терміни поставки. Зазначається термін поставки, тобто момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність окупцю або за його дорученням особі, яка діє від його імені.
Базисні умови поставки. Базисними умовами в зовнішньоторговельному контракті купівлі-продажу називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця із доставки товару і встановлюють момент виконання продавцем своїх обов'язків із поставки товару і переходу ризику випадкової загибелі або пошкодження товару з продавця на покупця, а також виникнувших у зв'язку з цим витрат. Комплект міжнародних правил із тлумачення найбільш широковикористовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі розроблений Міжнародною торговою палатою і називається INCOTERMS (Правила тлумачення міжнародних торгових термінів /International Commercial Terms/). В останній редакції 2000 р. INCOTERMS-2000 містить 13 базисних умов поставок, розпозділених на чотири групи – E, F, С і D.
Ціна і загальна вартість контракту- одиниця вимірювання, за яку встановлюється ціна, валюта ціни, способи фіксації і рівень ціни, а також знижки (якщо вони передбачені умовами контракту).
Умови платежу. При визначенні цих умов у контракті встановлюються:
• валюта платежу, валюта ціни, курс перерахування;
• застереження, спрямовані на зменшення і усунення валютного ризику;
• спосіб платежу (готівка, аванс, кредит);
• форма розрахунків (банківський переказ, акредитив, інкасо).
Упакування і маркування визначаються видом товару, його якісними і кількісними характеристиками, а також базисними умовами поставки. Описуються вимоги до зовнішнього і внутрішнього упакування товару, а також встановлюється, чи переходить упакування у власність покупця товару і чи враховується його вартість у ціну товару.
Штрафні санкції і рекламації передбачають матеріальну відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання контрактних зобов'язань як у вигляді сплати штрафів, так і відшкодування збитків (пошкодження або втрата майна, упущена вигода та ін.). Тут обмовляються порядок і терміни подання рекламацій, права і обов'язки сторін у зв'язку з їх поданням, способи урегулювання.
Гарантії. В цьому розділі зазначаються об'єм гарантій, їх термін, обов'язки продавця і випадки, на які гарантії не розповсюджуються.
Страхування. Встановлюються предмет страхування, перелік ризиків, страхувальник, а також особа, на користь якої проводиться страхування. Обов'язки із страхування у відносинах між експортерами та імпортерами звичайно визначаються базисними умовами поставки.
Форс-мажорні обставини. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – положення контракту купівлі-продажу, яке передбачає відстрочення його виконання або повне звільнення сторін від зобов'язань за ним у зв'язку з настанням подій, які не залежать від сторін контракту, роблять його виконання неможливим. Арбітраж («арбітражні застереження») припускає встановлення порядку і термінів дозволу суперечок. Сторони можуть встановлювати в контракті, що суперечки будуть розглядатися в арбітражі країни-відповідача згідно з чинним в його країні законодавством, або, що значно рідше, в арбітражі країни-продавця. В параграфі контракту, який визначає порядок арбітражного дозволу суперечок, звичайно зазначається, що рішення арбітражу є остаточним, обов'язковим для виконання обома сторонами і не підлягає оскарженню в судовому порядку.
Інші умови контракту, які не знайшли віддзеркалення в попередніх розділах. Наприклад, обговорюються зобов'язання із повідомлення про відвантаження, порядок, місце і термін здачі-прийняття товару, спеціальні умови випробувань та ін.
9. Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС – 2000
Для уніфікації розуміння має рацію і обов'язків продавця і покупця товару Міжнародною торговою палатою розроблені БАЗИСНІ УМОВИ ПОСТАЧАННЯ, які визначають обов'язки сторін по доставці товарів, момент переходу риски втрати або псування товару з продавця на покупця.
Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни залежно від того, включаються витрати по доставці в ціну товару чи ні. Такі базисні умови, а їх 13, з відповідними торговими термінами і з їх тлумаченням включені в збірку торгових термінів "Інкотермс-2000".
За допомогою правил "Інкотермс" можна легко зорієнтуватися в структурі транспортних витрат, які необхідно додати або, навпаки, відняти з контрактної (фактурною) ціни товару, що ввозиться. Залежно від умов (базису) постачання, витрати по доставці товару або вже включені в ціну товару, фактично сплачену або підлягаючу сплаті, або повинні додаватися до цієї ціни додатково.
При укладенні зовнішньоторговельної оборудки партнери повинні чітко розподілити між собою численні обов'язки, пов'язані з доставкою товару від продавця до покупця: транспортування, оформлення митних документів і так далі. При транспортуванні товару існують також ризики, пов'язані з псуванням або втратою товару, у зв'язку з чим всі операції міжнародної купівлі-продажу також супроводяться обов'язковим страхуванням вантажу.
Таким чином, для уніфікації розуміння має рацію і обов'язків сторін розроблені базисні умови постачання (таких базисних умов - 13), які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів, встановлюють момент переходу риски випадкової втрати або псування товару з продавця на покупця.
Перш за все, торгові терміни "Інкотермс-2000" визначають спосіб доставки (транспортування) проданого товару. Вони також використовуються і для калькуляції купувальної ціни, зокрема, для включення в неї непередбачених витрат.
Взаємозв'язок базису постачання і фактурної вартості товару може бути представлена у вигляді нижчеприведеної схеми.
Всі торгові терміни діляться на 4 групи:
Група Е - відправлення, тобто продавець надає товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві; Група F - основний фрахт не сплачений, тобто продавець надає товар в піклування першого перевізника, вказаного покупцем і ним зафрахтованого (умови FCA, FAS, FOB); Група З - основний фрахт сплачений, тобто продавець укладає договір перевезення і надає товар в піклування перевізника, проте не несе ризики втрати і пошкодження вантажу і додаткових витрат після її завершення (умови CFR, CIF, CPT, CIP); Група D - прибуття, тобто продавець укладає договір перевезення і надає товар в розпорядження покупця в узгодженому місці призначення з оплатою або без оплати мита і несе всі ризики і витрати, пов'язані з доставкою вантажу в порт призначення (умови DAF, DES, DEQ, DDU, DDP ).
EXW - EX WORKS (...named place) / C заводу (...названий пункт)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню, коли передає товар в розпорядження Покупця на своєму предприя¬тии (складі, заводі і тому подібне).
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
Немає необхідності використовувати експедитора
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
- Здійснює вантаження товару на підприємстві Продавця;
-Проходить експортні і імпортні митні формальності в країні Продавця і Покупця соответствен¬но (імпортне очищення може осуще¬ствляться безпосередньо Покупате¬лем без участі експедитора);
- Здійснює перевезення товару до пункту призначення, вказаного Поку¬пателем;
- повідомляє Покупця про дати відвантаження товару і доставки до пункту призначення, вказаного Покупцем.
-Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
FCA - FREE CARRIER (... named place) / Франко-перевозчик (...названий пункт)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару, що пройшов митне очищення, з моменту передачі товару в розпорядження перевізника, призначеного Покупцем в на¬званном (узгодженому) місці. FCA використовується для всіх ви¬дов транспорту, включаючи змішані (интермодальные) пере¬возки.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Здійснює перевезення товару до пункту призначення, вказаного Продав¬цом, а також вантаження товару, якщо в цьому пункті знаходяться склад або інші пристосовані для навантажувально-розвантажувальних робіт площі Продавця;
— повідомляє Продавця про доставку товару в названий пункт і передачу товару перевізникові, вказаному По¬купателем
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Приймає товар, наданий Продавцем в названому пункті;
— здійснює вантаження товару в названому пункті, якщо в цьому пункті не знаходяться склад або інші приспо¬собленные для навантажувально-розвантажувальних робіт площі Продавця; — здійснює перевезення товару до пункту призначення, вказаного Поку¬пателем; — проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення мо¬жет здійснюватися безпосередньо Покупцем без участі експедитора); — повідомляє Покупця про дати відвантаження і доставки товару до пункту, вказаного Покупцем. — Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ
FAS - FREE ALONGSIDE SHIP (...named port of shipment) / Вільно уздовж борту судна (...названий порт відвантаження)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню, коли товар розміщений уздовж борту судна в названому (узгодженому) порту відвантаження. Це означає, що з цієї миті Покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження то¬вара. FAS застосовується при перевезенні товару морським або внут¬ренним водним транспортом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляє товар до названого порту відвантаження і розміщує товар уздовж борту судна у вказане Продавцем місце по¬грузки в названому порту відвантаження;
- Проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися безпосередньо Продавцем без участі експедитора);
- Повідомляє Продавця про те, що товар розміщений уздовж борту судна
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
- Здійснює вантаження, перевезення товару з порту відвантаження до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем;
- Проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися Покупцем без участі експедитора);
- Повідомляє Покупця про дати дос¬тавки до кінцевого пункту назначе¬ния, вказаного Покупцем.
- Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
FOB - FREE ON BOARD (...named port of shipment) / Вільно на борту(...названий порт відвантаження)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню з мо¬мента переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. FOB застосовується при перевезенні товару морським або внутрен¬ним водним транспортом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
— Доставляє товар до названого порту відвантаження, вантажить товар на борт судна, вказаного Продавцем; — проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора); — повідомляє Продавця про те, що товар доставлений в названий порт і відвантажений на борт судна.
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Здійснює перевезення товару з порту відвантаження до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем; — проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора);
— повідомляє Покупця про дати доставки до пункту призначення, ука¬занного Покупцем. — Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
CFR - COST AND FREIGHT (... named port of destination) / Вартість і фрахт (... названий порт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню з мо¬мента переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте ризик втрати або пошкодження товару, а також будь-яке збільшення витрат, що виникають з моменту переходу товару через по¬ручни судна в порту відвантаження, переходить з Продавця на Поку¬пателя з цього ж моменту в порту відвантаження. Сfr застосовується при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транс¬портом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляє товар до названого порту призначення і вантажить товар на борт судна;
— проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора);
— повідомляє Продавця про те, що товар доставлений в названий порт і занурений на судно
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Здійснює перевезення товару з порту призначення до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем; — проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення мо¬жет здійснюватися безпосередньо Покупцем без участі експедитора); — повідомляє Покупця про дати доставки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем. — Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ
CIF - COST INSURANCE AND FREIGHT (.named port of destination) / вартість, страхування і фрахт (... названий порт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню з мо¬мента переходу товару через поручні судна в порту відвантаження, але при цьому Продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необходи¬мые для доставки товару в названий порт призначення, а також страхову премію страховикові за морське страхування від риски загибелі або пошкодження товару під час перевезення, тобто обеспе¬чить морське страхування товару. CIF застосовується при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем
— Доставляє товар до названого порту відвантаження, вантажить товар на борт судна, здійснює перевезення товару з порту відвантаження до названого порту призначення, вказаного Продавцем;
— проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора);
—повідомляє Продавця про дати отгруз¬ки і доставки до пункту призначення
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем
-Здійснює перевезення товару від названого порту призначення до ко¬нечного пункту призначення, указанно¬го Покупцем;
— проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення мо¬жет здійснюватися безпосередньо Покупцем без участі експедитора);
— повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем.
Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ
CPT - CARRIAGE PAID TO (...named place of destination) / Перевезення сплачене до (... названий пункт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню з мо¬мента доставки товару до перевізника, призначеного їм, а у разі декількох перевізників — першому з них, але Прода¬вец повинен сплатити вартість перевезення до названого, со¬гласованного між Продавцем і Покупцем пункту (мес¬та) призначення. Покупець несе всі ризики, і будь-які издерж¬ки, що виникають після передачі товару перевізникові. СРТ ис¬пользуется для всіх видів транспорту, включаючи змішані пе¬ревозки.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляєт* товар до названого Продавцем пункту призначення; — проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора); — повідомляє Продавця про дати отгруз¬ки і доставки до пункту призначення. – Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора);
— здійснює перевезення товару, що пройшов імпортне митне очищення, до кінцевого пункту назна¬чения, вказаного Покупцем (на¬пример, від митного складу СВХ до складу Покупця і так далі);
— повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до пункту призначення, вказаного Покупцем.
CIP - CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO (...named place of destination) / npовозная плата і страхування сплачені (... названий пункт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню з мо¬мента доставки товару до перевізника, призначеного їм, а у разі декількох перевізників — першому з них, але Прода¬вец повинен сплатити вартість перевезення, страхування товару до названого, узгодженого між Продавцем і Покупате¬лем пункту (місця) призначення. CIP використовується для всіх ви¬дов транспорту, включаючи змішані перевезення.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляє товар до названого Продавцем пункту призначення; — проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися безпосередньо Продавцем без участі експедитора); -уведомляет Продавця про дати отгруз¬ки і доставки до пункту призначення. - Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
- Проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора); — здійснює перевезення товару, що пройшов імпортне митне очищення, до кінцевого пункту назна¬чения, вказаного Покупцем (на¬пример, від митного складу СВХ до складу Покупця і так далі); — повідомляє Покупця про дату доставки товару до пункту призначення, вказаного Покупцем.
DAF - DELIVERY AT FRONTIER (... named place ) / Постачання до межі (... названий пункт )
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару, коли доставляє товар, що пройшов експортне митне очищення, в названий (вказаний) пункт на межі, але до митної межі приймаючої країни. Під терміном «гра¬ница» розуміється будь-яка межа, включаючи межу країни эк¬спорта. DAF використовується для всіх видів транспорту, коли то¬вар має бути доставленим до вказаного пункту на грани¬це, проте, найчастіше, застосовується для постачання товару ж¬лезной дорогою або автомобільним транспортом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
— Доставляє товар до названого пункту на межі, але до митної межі приймаючої країни;
— проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися безпосередньо Продавцем без участі експедитора);
— повідомляє Продавця про дату от¬грузки товару, постачанню товару в со¬гласованный пункт на межі. — Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Здійснює перевезення товару від названого пункту на межі до ко¬нечного пункту призначення, указанно¬го Покупцем;
— проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора);
— повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем.
DES - DELIVERED EX SHIP (... named port of destination) / Постачання з судна (... названий порт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару, коли надає товар, що НЕ пройшов експортне тамо¬женную очищення, в розпорядження Покупця в названому порту призначення. Всі витрати і ризики по доставці товару в назван¬ный порт призначення несе Продавець. DES застосовується тільки при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транс¬портом.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляє товар до названого порту відвантаження, вантажить товар на борт судна, здійснює перевезення товару з порту відвантаження до названого порту призначення, вказаного Продавцем; — проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора); — повідомляє Продавця про дати от¬грузки і доставки до порту призначення
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
- Здійснює перевезення товару від названого порту призначення до ко¬нечного пункту призначення, указанно¬го Покупцем; — проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора); — повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем.
— Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
DEQ - DELIVERED EX QUAY (... named port of destination) / Постачання з причалу (...названий порт призначення)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару, коли надає товар, що НЕ пройшов експортне тамо¬женную очищення, в розпорядження Покупця з причалу в на¬званном (узгодженому) порту призначення. Продавець несе всі витрати і ризики по доставці товару в названий порт назначе¬ния і витрати по розвантаженню товару на причал. DES застосовується при перевезенні товару морським або внутрішнім водним або змішаним транспортом при розвантаженні з судна на причал в названому порту призначення.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
— Доставляє товар до названого пор¬та відвантаження, вантажить товар на борт судна, здійснює перевезення товару з порту відвантаження до вказаної пристані порту призначення, вказаного Продавцем;
— проходить експортні митні формальності (експортне очищення мо¬жет здійснюватися безпосередньо Продавцем без участі експедитора);
— повідомляє Продавця про дати от¬грузки і доставки до порту призначення
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Здійснює перевезення товару від вказаної пристані названого порту призначення до кінцевого пункту на¬значения, вказаного Покупцем;
— проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора);
— повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем.
— Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
DDU - DELIVERY DUTY UNPAID (... named place of destination) / Постачання без оплати мита (... названий пункт назна¬чения)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару, що не пройшов митні формальності при ввезенні, з мо¬мента доставки товару в названий, узгоджений між Про¬давцом і Покупцем пункт призначення в країні ввезення. DDU використовується для всіх видів транспорту, включаючи змішані перевезення.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
— Доставляє товар до названого Продавцем пункту призначення;
— Проходить експортні митні формальності (експортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Продавцем без участі экспе¬дитора);
— Повідомляє Продавця про дати отгруз¬ки і доставки до пункту призначення. — Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ. Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
— Здійснює перевезення товару від названого пункту призначення до ко¬нечного пункту, вказаного Покупате¬лем;
— Проходить імпортні митні формальності (імпортне очищення може здійснюватися непосредст¬венно Покупцем без участі экспе¬дитора);
— повідомляє Покупця про дату дос¬тавки товару до кінцевого пункту призначення, вказаного Покупцем.
DDP - DELIVERY DUTY PAID (... named place of destination)/ Постачання з оплатою мита (... названий пункт назна¬чения)
Продавець виконує свої зобов'язання по постачанню товару з моменту доставки товару в названий, узгоджений між Продавцем і Покупцем пункт призначення в країні ввезення, при цьому Продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з ввезенням товару, включаючи оплату імпортних митних зборів, зборів, податків при ввезенні товару. DDP використовується для всіх видів транспорту, включаючи смешаннные перевезення.
Обов'язки експедитора, призначеного Продавцем:
- Доставляє товар до названого Продавцем пункту призначення;
— проходить експортні і імпортні митні формальності, необхо¬димые для вивозу, ввезення, а також мо¬жет оплачувати за домовленістю з Продавцем імпортні, експортні митні збори, збори, податки при вивозі і ввезенні;
— повідомляє Продавця про дати от¬грузки і доставки до пункту назначе¬ния.
— Також забезпечує оформлення і надання ДКД в митні органи РФ.
Обов'язки експедитора, призначеного Покупцем:
Немає необхідності використовувати експедитора